3 принципа позитивної психотерапії?

Метод позитивної психотерапії ґрунтується на 3-х принципах, кожному з яких відповідає певна методична складова:

Принципу надії відповідає позитивний підхід у баченні здібностей та можливостей людини.

Принципу балансу відповідає змістовний диференціальний аналіз психодинаміки особистості, результатом якого є гармонізація первинних та вторинних актуальних здібностей людини.

Принципу самодопомоги відповідає 5-крокова метамодель, яка використовується як стратегія гармонізації, адаптації та розвитку особистості — спочатку, у самому процесі психотерапії, і потім, у подальшому процесі самодопомоги людини собі та своєму оточенню: своєму партнеру, своїй сім’ї, своїй організації, своїй громаді та т.д.

Позитивна психотерапія Пезешкіана спирається на вроджені та набуті здібності людини. І це не тільки якісь таланти та супер здібності. Швидше, маються на увазі потреби в пізнанні та любові. Здатність пізнавати вважається інтелектуальною сутністю людини. Згідно з дослідженнями, за неї відповідає ліва півкуля головного мозку. Має дві цікаві особливості:

• – Сильніше розвинена у математиків, фізиків і тих, хто так чи інакше пов’язаний із точними науками.
  – У пріоритеті у людей, які проживають на території Північної Америки та Західної Європи
•  

Розглянемо з прикладу, як цю здатність використовують на сеансах позитивної психотерапії. Допустимо, пацієнт — чоловік, у якого виникли проблеми у сім’ї. Йому пропонують відповісти на низку навідних питань.

Ось деякі з них:

• – У чому причина постійних сварок та скандалів?
• – Дружина не займається будинком та дітьми?
• – Чи, може, не витрачає час дітям?
• – Це єдина нагода для невдоволення?
• – Чи є якісь позитивні моменти у сімейному житті?
• – Що переважує: недоліки чи переваги?

Давши останню відповідь, пацієнт бачитиме повну картину того, що відбувається в його сім’ї. Виходить, що вже на першому сеансі він зрозуміє, як йому поводитися далі, чи варто боротися за стосунки чи краще розлучитися?

Друга здатність, яку звертає увагу професора Пезешкиан, —здатність любити. На відміну від пізнання вона не пов’язана з інтелектуальною сферою. Це емоційна складова людської особистості. Більшою мірою вона притаманна представникам творчих та гуманітарних професій, а також тим, хто мешкає на Сході або на території Південної Америки.

Якщо у пацієнта ця здатність переважає, ставити йому раціональні питання безглуздо. Намагаючись дати відповідь, вони заплутаються ще більше. Тому психотерапевти застосовують метафори та притчі. Так, наприклад, якщо за допомогою прийшов художник, як приклад йому можна навести зіпсоване полотно або фарби, які засохли. Це допоможе йому правильно зрозуміти ситуацію та зробити висновки.