Адаптація в еміграції

Можна завжди круто змінити життя. Так трапляється, що ми подорожуємо новою і прекрасною країною і потім, повернувшись додому, раптом починаємо мріяти про те, щоб переїхати надовго. Але зважитись на такий крок завжди складно. З погляду психології -ЕМІГРАЦІЯ за шкалою стресу прирівнюється до найвищих 100 балів. Стільки ж за цією шкалою має смерть близьких. Може тому з’явився вираз – «імміграція – це маленька смерть”?

ЯКІ Ж СТРАХИ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ПІСЛЯ ПЕРЕЇЗДУ ??

Часто з’являється страх назавжди залишитися ЧУЖАКОМ у новому закордонному суспільстві. Також не стоїть осторонь і вітчизняна діаспора за кордоном. Відомо багато прикладів, коли люди, навіть через двадцять років в еміграції не вивчили мову, спілкуються тільки з колишніми співвітчизниками і живуть у закритій спільноті, говорять рідною мовою і витісняють навколишню дійсність.

Адаптація – перший і базовий етап після зміни обстановки, у якому людина пристосовується нових умов. Швидкість проходження цього етапу залежить від внутрішньої гнучкості та готовності вчитися новому. А вчитися доводиться буквально всьому: навіть прості дії перетворюються на складні завдання, які вимагають набагато більше часу та емоційної та інтелектуальної напруги. Потрібно звикнути до нової карти міста – запам’ятовувати дорогу до університету, магазину, банку. До іншої транспортної системи – якщо раніше ви могли спокійно читати або спати в метро, то тепер швидше за все будете напружено стежити, як би не проїхати свою зупинку, не кажучи вже про стрес через дорогий проїзд або складну процедуру оформлення проїзного. До абсолютно нового асортименту в магазинах та відсутності звичних продуктів (спробуйте знайти в США гречку – челендж здійсненний, але вкрай енерговитратний!). І до іншого розкладу роботи цих магазинів – у багатьох європейських містах щонеділі закрито все, цілодобові супермаркети – велика рідкість. І це не рахуючи неочевидних побутових правил: наприклад, для мене було величезним здивуванням дізнатися, що в багатьох німецьких будинках заборонено прати та пилососити в неділю, інакше будуть санкції від сусідів.

Важко сказати, скільки часу йде на адаптацію в середньому. Це від багатьох чинників: особистого досвіду, знання мови, віку, обставин поїздки. Хороша новина у тому, що більшість емігрантів так чи інакше успішно адаптуються.

Чому так відбувається?

Адже ми свідомо обираємо країну, тому що вона здавалася нам майже ідеальною, ми думали, що саме там ми зможемо бути щасливим. Вивченням цього питання займаються вже давно і ще у XVII столітті швейцарський лікар І.Хофер вивчав психологію людей, які змінили місце проживання і назвав їх почуття Ностальгією. Ми називаємо це почуття тугою по батьківщині, а англійці – home sickness. Але комплекс переживань, які ми всі відчуваємо, переїхавши в іншу країну, набагато глибше та ширше, ніж просто Журба по батьківщині.

У ХХ столітті американський антрополог К. Оберг увів поняття КУЛЬТУРНИЙ ШОК.

Відомо, що адаптація до нової культури супроводжується психологічними проблемами:

-почуттям втрати оточення та статусу,

-дискомфорту від усвідомлення відмінностей між культурами,

-соціальної та особистісної дезорієнтації.

Далі розвинув ідею культурного шоку американець Ґ. Тріандіс. Він описав W-подібну криву процесу адаптації та виділив п’ять етапів цього процесу: добре, гірше, погано, краще, добре. Ми спершу думаємо, що нова країна чарівна. Потім ми думаємо, що нова країна – огидна. Наприкінці періоду адаптації ми розуміємо, що нова країна – інша.

Що ж можна зробити, щоб швидше і безболісніше пройти неминучий процес адаптації???

Можемо порадити з цього приводу кілька позитивних порад:

-Завжди знайте, що ваші реакції абсолютно нормальні і не соромтеся говорити про них з іншими людьми.

-Будьте готові до того, що адаптація до країни займе якийсь час.

-Спробуйте ставитись до імміграції – як до другого народження.

-Щодня можливості почати жити з чистого листа.

Пройти заново соціалізацію, як її проходять діти, лише у прискореному темпі-починаючи від освоєння мови та закінчуючи освоєнням законів та правил, прийнятих у суспільстві!! Також ставте собі прості та не складні цілі та цінуйте прогрес ,не ставтеся до еміграції як до панацеї та засобу вирішення всіх проблем. Будьте реалістами, адже невідповідність завищених очікувань насправді породжує депресію. Знайдіть можливість жити в ситуації, яка поки не влаштовує вас на 100%. Підтримуйте впевненість у собі, не знижуйте планку та втілюйте свої плани у життя. Ще на батьківщині підготуйте себе до того, а в країні до якої ви переїхали – все буде інакше. Не навішуйте ярлики: «ми» та «вони», там «добре», тут «погано». Ставтеся до себе з гумором. Спочатку вам не уникнути застережень та описок, безглуздих помилок, невірних рішень.

Зрозумійте, що вам зовсім не потрібно ставати іншим людиною. У вашій волі прийняти з чужої культури те, що вам справді подобається. Це – свобода вибору. Будьте активними – це може бути фізична активність:

-Плавання або йога,

-танці,

-Просто запишіться в спортзал,

-комунікативна активність, розмовляйте з місцевими мешканцями частіше,

-Вивчіть кожен куточок місця, де ви живете.

Самостійне пересування країною додає впевненість. Безперервно вивчайте мову. Без оволодіння мовою неможлива повноцінна адаптація. Так само режим дня має бути регулярним, щоранку, встаючи з ліжка завантажуйте себе справами, це допомагає справлятися з депресивними думками та вчить долати проблеми.

І, найголовніше, насолоджуйтесь життям і кожним його моментом. Щохвилини пам’ятайте ,що у вас є рідкісний привілей жити на стику двох культур, жити в іншій країні не по праву народження, а з права вибору. Ви йдете своїм шляхом, у вас все вийде!